Вдихання диму

До симптомів вдихання диму відносяться

• Явища місцевого подразнення: кашель, свистяче дихання, стридор

• Прояви гіпоксії: сплутаність свідомості, млявість, кома, тахікардія, тахіпное

• Отруєння чадним газом: головний біль, нудота, слабкість, сплутаність свідомості, кома

Ушкодження верхніх дихальних шляхів зазвичай викликає симптоми протягом хвилин, але іноді протягом декількох годин; набряк верхніх дихальних шляхів може викликати стридор. Значні опіки рота та обличчя можуть викликати набряк, який значно ускладнює проблеми з боку верхніх дихальних шляхів, що виникають внаслідок вдихання диму.

Одночасно з ураженням верхніх дихальних шляхів також може відбуватися ушкодження нижніх дихальних шляхів, яке зазвичай викликає відкладені симптоми (наприклад, проблеми з оксигенацією, яка проявляється збільшенням потреби в кисні, або зниження податливості легень через 24 години або пізніше).

• Рівні карбоксигемоглобіну (COHb)

• Бронхоскопія

• Рентгенографія органів грудної клітки

Вдихання диму підозрюється в пацієнтів із симптомами з боку дихальної системи, наявністю в анамнезі перебування в осередку горіння або кіптяви у харкотинні. Підказкою також можуть бути опіки навколо рота та обпалене носове волосся. Обстеження ротоглотки, зосереджене на задній частині глотки, здатне виявити набряк, який може спонукати до ранньої профілактичної інтубації. За відсутності набряку задньої стінки глотки через 2–6 годин після ураження значуще ушкодження верхніх дихальних шляхів є малоймовірним.

Діагностика ураження верхніх дихальних шляхів проводиться за допомогою ендоскопії (ларингоскопія або бронхоскопія), яка є достатньою для огляду верхніх дихальних шляхів і трахеї та показує набряк, пошкодження тканин або сажу в дихальних шляхах. Однак іноді після першого дослідження, результати які не відхилялися від норми, виникає ураження. Ендоскопія проводиться якомога швидше, зазвичай за допомогою гнучкого фіброоптичного ендоскопу, як правило, одночасно з ендотрахеальною інтубацією або після неї у пацієнтів зі значними змінами.

Діагностику ураження нижніх дихальних шляхів виконують за допомогою рентгенографії органів грудної клітки, оксиметрії або визначення газового складу артеріальної крові. Відхилення можуть виникати на ранній стадії або лише через дні. Слід враховувати токсичність ціаніду та чадного газу. У пацієнтів зі значимим вдиханням диму вимірюються рівні COHb.

Спочатку підозра на наявність інших токсичних продуктів горіння, крім чадного газу, може не виникати, особливо у пацієнтів з вкрай тяжкими опіками та поширеним ураженням дихальних шляхів. Вплив ціаніду може підозрюватися у пацієнтів, які виглядають більш загальмованими, ніж очікується з огляду на наявний в них рівень COHb, або у пацієнтів без швидкої реакції на лікування киснем. Корисні тести включають виявлення зменшеної різниці рівня кисню в артеріальній і венозній крові (через більш високий, ніж звичайно, вміст кисню в венозній крові) та ацидоз із високим аніонним проміжком та підвищеним рівнем лактату.

• Кисень

• Іноді ендотрахеальна інтубація

На початку всі пацієнти з ризиком вдихання диму отримують 100% кисень через носоротову маску. Кисень — це специфічний засіб для лікування отруєння чадним газом. Застосування гіпербаричної оксигенації залишається дещо суперечливим, але може бути корисним при серйозних серцево-легеневих ускладненнях, вагітності, комі/оглушенні та високих (> 25%) рівнях COHb.

Ендотрахеальна інтубація та штучна вентиляція легень є необхідними для пацієнтів із

• Порушенням свідомості

• Прямим ураженням дихальних шляхів

• Набряком дихальних шляхів, викликаним застосуванням інтенсивної терапії рідинами

• Дихальним дистресом

Пацієнти з набряком або великою кількістю кіптяви у верхніх дихальних шляхах (особливо в задній частині глотки) потребують якомога швидшої інтубації, оскільки із посиленням набряку інтубація дихальних шляхів стає більш складною. Зазвичай одночасно з інтубацією проводиться бронхоскопія.

Пацієнтам із ураженням нижніх дихальних шляхів може знадобитися додатковий кисень, бронходилятатори та інші підтримуючі заходи.

Пацієнтам, у яких підозрюють отруєння ціанідом, слід призначити гідроксикобаламін (лікування отруєння цианідом [1]), який можна застосовувати профілактично в пацієнтів із серцево-судинними ускладненнями, комою або ацидозом із високим аніонним проміжком.