Забій легені — це викликаний травмою крововилив у легеню та її набряк без розриву. Симптомами та ознаками є біль у грудях, задишка та гіпоксія, які з часом погіршуються. Діагноз встановлюється за допомогою рентгенографії або КТ грудної клітки. Лікування полягає у застосуванні анальгетиків та додаткового кисню; іноді потрібна механічна вентиляція.
Забій легені — це поширене і потенційно смертельне ушкодження грудної клітки, яке виникає внаслідок значущої тупої або проникаючої травми грудної клітки. У пацієнтів може бути асоційований перелом ребер, перелом грудини, пневмоторакс або інші ушкодження грудної клітки. Більш крупні забої можуть погіршувати оксигенацію. Пізні ускладнення включають пневмонію та іноді гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС).
Симптоми забою легені включають біль у грудях (головним чином, через травму грудної стінки над забоєм), а іноді — задишку. Стінка грудної клітки є болючою; інші дані фізикального обстеження є ознаками будь-яких супутніх ушкоджень.
Діагностика забою легені
Візуалізація, зазвичай рентгенографія та КТ грудної клітки
Забій легені слід підозрювати у разі розвитку після травми грудної клітки респіраторного дистрес-синдрому, особливо коли симптоми посилюються поступово.
Зазвичай проводиться рентгенографія грудної клітки. Забій викликає затемнення уражених ділянок легеневої тканини на рентгенограмі, але воно може не проявлятися протягом 24–48 годин, тому що затемнення посилюється з часом. КТ є високочутливим інструментом і зазвичай рекомендується для оцінки забою легені на додаток до супутніх травм (1).
Ця рентгенограма органів грудної клітки демонструє забій легені з типовими ознаками плямистого, несегментарного помутніння повітряного простору в лівій середній та нижній частинах легені. Також присутні гемоторакс та імплантований кардіовертер-дефібрилятор (ICD).
SOPONE/stock.adobe.com
За пацієнтами слід спостерігати для виявлення ознак дихальної недостатності за допомогою регулярної клінічної оцінки та пульсоксиметрії. Якщо виявлено гіпоксемію або задишку, показано проведення капнометрії або визначення газового складу артеріальної крові.
Довідковий матеріал щодо діагностики
1. Expert Panel on Major Trauma Imaging, Shyu JY, Khurana B, et al. ACR Appropriateness Criteria® Major Blunt Trauma. J Am Coll Radiol. 2020;17(5S):S160-S174. doi:10.1016/j.jacr.2020.01.024
Лікування забою легені
Підтримуюче лікування анальгетиками та киснем
Інколи штучна вентиляція легень
Анальгетики призначаються за необхідності, для полегшення глибоких дихальних рухів у пацієнтів із забоєм легені. Додатковий кисень (O2) вводять при легкій гіпоксемії (наприклад, SaO2 від 91 до 94 %). Звичайними показаннями для штучної вентиляції легень є помірна або тяжка гіпоксемія (зазвичай PaO2 < 65 або SaO2 < 90 % при диханні кімнатним повітрям) і гіперкарбія. Пацієнти з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) або хронічною хворобою нирок мають підвищений ризик виникнення потреби у штучній вентиляції легень.
