Як виконувати блокаду підочноямкового нерва, черезшкірно

• Розсічення або інша хірургічна операція на ділянці ураження середньої зони обличчя

Блокада нервів має переваги над місцевою інфільтрацією анестетиками, коли важлива точна апроксимація країв рани (наприклад, при відновленні шкіри обличчя), оскільки блокада нервів не деформує тканину, як це робить місцева інфільтрація.

Абсолютні протипоказання

• Алергія на анестетик або засіб доставки в анамнезі (виберіть інший анестетик)

• Відсутність анатомічних орієнтирів, необхідних для введення голки-провідника (наприклад, через травму)

Відносні протипоказання

• Наявність інфекції на шляху введення голки: Використовуйте процедурну седацію або іншу анестезію.

• Коагулопатія*: Якщо це можливо, проведіть корекцію до процедури або використовуйте інший засіб для знеболення

* Антикоагулянтна терапія (наприклад, у випадку тромбоемболії легеневої артерії) збільшує ризик кровотечі при блокаді нервів, але якщо вона скасована, необхідно компенсувати підвищений ризик розвитку тромбозу (наприклад, інсульту). Обговоріть всі передбачувані зміни з лікарем, який призначив антикоагулянтну терапію, а потім з пацієнтом.

• Небажана реакція на анестетик або засіб доставки (наприклад, алергічна реакція на анестетик [рідко] або на метилпарабен [консервант])

• Токсичність внаслідок передозування анестетиками (наприклад, судоми, серцеві аритмії) або симпатоміметичні ефекти внаслідок адреналіну (при використанні суміші анестетика та адреналіну)

• Внутрішньосудинна ін’єкція анестетика або адреналіну

• Гематома (наприклад, внаслідок проколу підочноямкового венозного сплетення)

• Неврит

• Поширення інфекції під час проходження голки через інфіковану ділянку

Більшість ускладнень виникають внаслідок неправильного введення голки.

• Нестерильні рукавички

• Бар’єрні заходи, як показано (наприклад, маска для обличчя, захисні окуляри або лицьовий щиток, медична шапочка та халат)

• Антисептичний розчин (наприклад, хлоргексидин, повідон-йод, спирт)

• Ін’єкційний місцевий анестетик*, такий як лідокаїн 2 % без адреналіну† або для тривалішої анестезії бупівакаїн 0,5 % без адреналіну‡

• Шприц (наприклад, 3 мл) і голка (наприклад, калібру 25 або 27) для ін’єкції знеболювального засобу

* Місцеві анестетики обговорюються в розділі Рвані рани.

† Для запобігання вазоконстрикції артерії обличчя (яка знаходиться дуже близько до місця депонування анестетика у цьому підході), адреналін (епінефрин) не рекомендується використовувати для черезшкірної блокади підочноямкового нерва.

‡ Максимальна доза місцевих анестетиків: Лідокаїн без адреналіну, 5 мг/кг; бупівакаїн, 1,5 мг/кг. ПРИМІТКА. 1 % розчин (будь-якої речовини) відповідає 10 мг/мл (1 г/100 мл).

• Задокументуйте будь-який раніше існуючий неврологічний дефіцит перед виконанням блокади нерва.

• Зупиніть процедуру блокади нерва, якщо Ви не впевнені, де знаходиться голка, або якщо пацієнт не співпрацює. Розгляньте можливість седації для пацієнтів, які не можуть співпрацювати або залишатися нерухомими.

• Підочноямковий нерв — є закінченням верхньощелепного нерва, який є другою гілкою трійчастого нерва.

• Підочноямковий нерв виходить з черепа через підочноямковий отвір, який пальпується на 1 см нижче нижньої межі підочноямкової борозни, безпосередньо нижче зіниці, коли пацієнт дивиться прямо вперед.

• Декілька шкірних гілок підочноямкового нерва іннервують іпсилатеральну середню зону обличчя, нижню повіку, бічну частину носа і верхню губу.

Таким чином, блокада підочноямкового нерва призводить до оніміння нижньої повіки на цій же стороні, верхній частині щоки, бічної частини носа та верхньої губи.

• Покладіть пацієнта в положення напівлежачи або на спину.

• Перевірте відчуття в зоні іннервації підочноямкового нерва.

• Одягніть рукавички та використовуйте відповідні бар’єрні заходи.

• Пропальпуйте підочноямковий гребінь та визначте підочноямковий отвір (місце ін’єкції).

• Очистіть місце на шкірі антисептичним розчином.

• Введіть анестетик, якщо він застосовується, за допомогою голки для внутрішньошкірних ін'єкцій.

• Введіть голку трохи нижче підочноямкового отвору, в краніальному напрямку, і просувайте її до тих пір, поки не з'явиться парестезія або доки голка не досягне верхньощелепної кістки трохи вище отвору. Не вводіть голку в підочноямковий отвір. Якщо під час введення виникає парестезія, витягніть голку на 1–2 мм.

• Проведіть аспірацію, щоб виключити внутрішньосудинне розташування, а потім повільно (тобто протягом 30–60 секунд) введіть приблизно 2–3 мл анестетика поряд з підочноямковим отвором, але не в нього. Злегка притисніть палець до краю підочноямкового отвору, щоб запобігти припухлості нижньої повіки.

• Масажуйте ділянку протягом 10 секунд, щоб прискорити початок дії анестезії.

• Зачекайте приблизно 5–10 хвилин, поки анестетик почне діяти.

• Переконайтеся в наявності гемостазу в місці ін’єкції.

• Проінструктуйте пацієнта щодо очікуваного часу до зникнення анестезії.

• Для мінімізації ризику поломки голки не слід згинати голку перед введенням, не слід вводити голку на всю її глибину (тобто до сполучної втулки), а також не слід змінювати напрямок введення голки під час її введення.

• Щоб запобігти пошкодженню нерва або інтраневральній ін’єкції, проінструктуйте пацієнтів повідомляти про парестезії або біль під час процедури блокади нерва.

• Щоб запобігти інтраваскулярній ін’єкції, виконайте аспірацію перед ін’єкцією.

• Мінімізуйте біль при ін’єкції, виконуючи її повільно (наприклад, від 30 до 60 секунд), шляхом прогрівання розчину для анестезії до температури тіла та буферизації анестетика.