Переломи проксимальних відділів плечової кістки

Більшість таких переломів виникають внаслідок падіння на витягнуту руку; рідше перелом виникає внаслідок прямого удару.

Класифікація

Переломи класифікуються за кількістю утворених фрагментів кістки; фрагмент визначається як ключова анатомічна структура, зміщена (> 1 см) або розвернута під кутом (> 45°) відносно її нормального анатомічного положення. Чотири основні анатомічні структури проксимального відділу плечової кістки:

• Анатомічна шийка

• Хірургічна шийка

• Великий горбок

• Малий горбок

Наприклад, якщо структури не зміщені та не відзначається кутової деформації, перелом має одну частину. Якщо одна структура знаходиться під кутом або зміщена, перелом має 2 частини (див. рисунок Переломи проксимальної відділу плечової кістки з одним та двома фрагментами). Більшість переломів проксимального відділу плечової кістки мають лише один фрагмент. Вони зазвичай стабільні, утримуються разом суглобовою капсулою, ротаторною манжетою плеча та/або окістям (1). Переломи, що складаються з ≥ 3 фрагментів, трапляються рідко.

Переломи проксимального відділу плечової кістки з одним та двома фрагментами

Якщо жодні структури не зміщені та не відзначається кутової деформації, перелом має один фрагмент. Якщо одна структура зміщена та відзначається кутова деформація, перелом має два фрагменти.

Відзначається біль та набряк плеча та передпліччя; пацієнтам важко піднімати руку.

• Рентгенограми

• Інколи КТ

Рентгенограми повинні включати щонайменше

• Справжня передньо-задня проекція з внутрішнім обертанням

• Черезлопаткова Y-подібна (коса) проекція

• Підпахвова проекція для оцінки плечового суглоба

Перелом проксимального відділу плечової кістки

Зображення

ZEPHYR / НАУКОВА ФОТОБІБЛІОТЕКА

КТ проводиться, якщо переломи складні або погано візуалізуються на рентгенограмі.

• Як правило, накладається підтримувальна пов'язка та проводиться рання мобілізація з виконанням усього спектру рухів

• Інколи проводять відкриту репозицію з внутрішньою фіксацією (ORIF) або протезування суглоба

Переломи з одним фрагментом рідко вимагають проведення репозиції. Більшість переломів (65–80%) лікуються шляхом іммобілізації з використанням косинкової пов'язки, іноді із бандажем (див. рисунок Іммобілізація суглобів як невідкладне лікування: деякі часто використовувані методики) та виконання вправ для збільшення об'єму рухів, таких як вправи Кодмана (1). Ці вправи корисні в будь-якому віці, але особливо корисні для людей старшого віку. Оскільки існує ризик розвитку контрактур, бажана рання мобілізація, навіть якщо вирівнювання є анатомічно недосконалим.

Вправи Кодмана

Пацієнт згинається в поясі, при цьому уражена рука звисає в положенні, перпендикулярному до підлоги. Рука і плече повинні бути розслаблені, а коліна зігнуті. Пацієнти повинні: повільно рухати руку зі сторони в сторону, далі ззаду вперед, а також по колу за і проти годинникової стрілки; переносити вагу тіла з ноги на ногу, навантажуючи ногу на тій стороні, в якій рухається рука; поступово в міру можливостей збільшувати діапазон рухів. Ці вправи повинні викликати лише мінімальний біль. Пацієнти повинні виконувати кожну вправу по 2 рази за кожен підхід і виконувати по декілька підходів на добу. Пацієнти повинні поступово збільшувати тривалість фізичних вправ.

Переломи з ≥ 2 фрагментами іммобілізують, а пацієнтів направляють до хірурга-ортопеда. При таких переломах може знадобитися ORIF або встановлення ендопротеза (ендопротезування плечового суглоба).