Гемоторакс — це накопичення крові в плевральному просторі. Симптоми та ознаки можуть включати задишку зі зниженими звуками дихання та на ураженій стороні. Діагноз встановлюється за допомогою візуалізуючого дослідження органів грудної клітки (рентгенографії або КТ). Лікуванням зазвичай є зондова торакостомія; іноді потрібна торакотомія.
Звичайна причина гемотораксу — це розрив легені, міжреберної судини або внутрішньої грудної артерії. Травми великих судин (наприклад, аорти, верхньої порожнистої вени) також можуть спричинити гемоторакс, але зазвичай він швидко призводить до смерті. Гемоторакс може виникати внаслідок проникаючої або тупої травми грудної клітки і часто супроводжується пневмотораксом (гемопневмотораксом).
Об'єм кровотечі коливається від мінімального до масивного. Масивний гемоторакс найчастіше визначається як швидке накопичення ≥ 1500 мл крові (1). Поширеним явищем є шок.
На цьому знімку зображений масивний лівобічний гемоторакс після вогнепального поранення лівої половини грудної клітки.
© Springer Science+Business Media
Пацієнти з масивним об'ємом крововиливу часто мають задишку, а також зниження дихальних шумів та притуплення перкуторного звуку (їх часто важко оцінити під час початкової оцінки пацієнтів із множинними травмами). У пацієнтів з менш масивними гемотораксами зміни можуть бути непомітними.
Довідковий матеріал загального характеру
1. Coccolini F, Cremonini C, Moore EE, et al. Thoracic trauma WSES-AAST guidelines. World J Emerg Surg. 2025;20(1):78. Опубліковано 15 жовтня 2025 р. doi:10.1186/s13017-025-00651-1
Діагностика гемоторакса
Рентгенографія органів грудної клітки
Іноді обстеження E-FAST (розширене цілеспрямоване ультразвукове дослідження при травмі)
Гемоторакс підозрюється на підставі симптомів і змін, виявлених під час фізикального обстеження. Діагноз зазвичай підтверджується рентгенографією органів грудної клітки та іноді обстеженням E-FAST або КТ.
Лікування гемотораксу
За необхідності інтенсивна терапія рідинами
Зазвичай зондова торакостомія
Іноді торакотомія
Пацієнтам з ознаками гіповолемії (як-от тахікардія, гіпотензія) в/в вводять кристалоїди та іноді виконують переливання крові (див. Внутрішньовенна інфузійна терапія).
Якщо об'єм крові є достатнім для того, щоб його можна було побачити при рентгенографії органів грудної клітки (зазвичай для цього необхідно приблизно 500 мл), або якщо присутній пневмоторакс, у п'ятий або шостий міжреберний простір по середній пахвовій лінії вставляється плевральна дренажна трубка (катетер типу «пігтейл» [14 Fr] або зонд більшого діаметру [28–32 Fr]) (1). Зондовий дренаж покращує вентиляцію, знижує ризик утворення згорнутого гемотораксу (який може призвести до емпієми або фібротораксу), а також полегшує оцінку поточної крововтрати та цілісності діафрагми. Кров, зібрана за допомогою зондової торакостомії, може переливатися пацієнту назад, зменшуючи потребу в кристалоїдах та екзогенній крові.
Невідкладна торакотомія показана в будь-якій з наступних ситуацій (2):
Об'єм початкової кровотечі становить > 1500 мл.
Об'єм кровотечі становить > 200 мл/годину протягом > 2–4 годин і є причиною порушення дихання або гемодинаміки, або необхідності повторного переливання крові.
Довідкові матеріали щодо лікування
1. Lyons NB, Abdelhamid MO, Collie BL, et al. Small versus large-bore thoracostomy for traumatic hemothorax: A systematic review and meta-analysis. J Trauma Acute Care Surg. 2024;97(4):631-638. doi:10.1097/TA.0000000000004412
2. LaGrone LN, Stein D, Cribari C, et al. American Association for the Surgery of Trauma/American College of Surgeons Committee on Trauma: Clinical protocol for damage-control resuscitation for the adult trauma patient. J Trauma Acute Care Surg. 2024;96(3):510-520. doi:10.1097/TA.0000000000004088
