Опіки ока

Мигальний рефлекс зазвичай призводить до закриття ока у відповідь на термічний стимул. Таким чином, термічні опіки, як правило, вражають повіки, а не на кон'юнктиву чи рогівку. Опіки повік слід ретельно очистити стерильним ізотонічним фізіологічним розчином із подальшим нанесенням протимікробної мазі для очей (наприклад, бацитрацин двічі на добу). Сильні опіки можуть вимагати кількох хірургічних втручань, включаючи пересадку шкіри. Якщо термічні опіки повік тяжкі, це може призвести до ретракції повік, лагофтальму (нездатності закрити повіки) та оголення рогівки. Це може вимагати тимчасового закриття повік за допомогою шовної тарзорафії та відстроченого реконструктивного відновлення.

Більшість термічних опіків, що вражають кон'юнктиву чи рогівку, є легкими і загоюються без значущих наслідків. Їх лікують призначенням пероральних анальгетиків (ацетамінофен з оксикодоном або без нього), циклоплегічними мідріатиками (наприклад, гоматропін 5% 4 рази на добу) та місцевими антибіотиками для очей (наприклад, мазь із бацитрацином/поліміцином В або мазь із ципрофлоксацином 0,3 % 4 рази на добу протягом 3–5 днів) (1).

Хімічні опіки рогівки та кон'юнктиви становлять 11–22 % травм ока і можуть бути серйозними, особливо якщо задіяні сильні кислоти або луги (2). Опіки лугами викликають колікваційний некроз, тоді як опіки кислотою викликають коагуляційний некроз. Опіки лугом мають глибше проникнення і, як правило, є більш серйозними, ніж опіки кислотою.

Опіки ока (хімічні)

Зображення

Клінічна фотографія / НАУКОВА ФОТОБІБЛІОТЕКА

Хімічні опіки слід якомога швидше рясно промити. Око можна анестезувати однією краплею пропаракаїну 0,5 %, але промивання не слід відкладати і воно має тривати протягом щонайменше 30 хвилин. Прийнятним є будь-який розчин для промивання (наприклад, фізіологічний розчин або стерильна вода) або навіть водопровідна вода, промивання слід розпочати негайно після контакту. Гіпертонічний розчин, такий як боратний буферний розчин, може бути ефективнішим для корекції рН на поверхні ока, ніж інші широко використовувані розчини для промивання, тоді як збалансований фізіологічний розчин (стерильний ізотонічний розчин із pH 7,4) краще переноситься пацієнтами, що дає змогу проводити зрошення більш тривалий час. Промивання можна полегшити за допомогою зрошувальної лінзи, яку розміщують під повіками, хоча для деяких пацієнтів ця процедура може бути більш подразливою, ніж промивання без такої лінзи. У разі кислотних і лужних опіків деякі експерти пропонують щонайменше 30-хвилинне початкове промивання із використанням від 1 до 2 л фізіологічного розчину або стерильної води. Більшість експертів рекомендують виконувати промивання, доки рівень pH кон'юнктиви не досягне нормального діапазону від 7,0 до 7,2 (перевіряється за допомогою подовжених смужок для визначення рН).

Як виконувати промивання ока

Відео

Після промивання слід оглянути склепіння кон'юнктиви на наявність хімічних речовин, що проникли у тканину, та пройтися по них тампоном, щоб видалити приховані частинки. Верхні склепіння оголюють шляхом подвійного вивертання повіки (тобто, спочатку вивертають повіку, а потім під вивернуту повіку вводять тампон та піднімають її, доки не стає видимим склепіння).

Легкі хімічні опіки, як правило, лікуються місцевими антибіотиками (наприклад, маззю з еритроміцином 0,5%) 4 рази на добу та циклоплегією, якщо це необхідно для забезпечення комфорту (наприклад, циклопентолат). Оскільки місцеві кортикостероїди можуть призводити до перфорації рогівки після хімічних опіків, вони повинні призначатися тільки офтальмологом (3). Після початкового промивання слід уникати застосування місцевих анестетиків. Сильний біль можна лікувати ацетамінофеном у поєднанні з оксикодоном або без нього. Якщо функція нирок у пацієнта не порушена, для стимуляції синтезу колагену можна використовувати пероральний вітамін С (2 г 4 рази на добу в дорослих). У відповідних пацієнтів для стабілізації колагену також можна застосовувати пероральний доксициклін, але обидва ці методи слід призначати після консультації з офтальмологом (4). Цитратні очні краплі для зниження протеолітичної активності, а також очні краплі зі збагаченою тромбоцитами плазмою можуть допомогти при загоєнні, але їх теж слід призначати лише після консультації з офтальмологом (5).

Тяжкі хімічні опіки потребують лікування офтальмологом для збереження зору та запобігання розвитку ускладнень, наприклад, рубцювання рогівки та/або кон'юнктиви, перфорації очного яблука та деформації повік. Крім консервативного лікування тяжкі хімічні опіки можуть вимагати проведення хірургічних процедур. Пацієнти з вираженим зниженням зору, аваскулярними ділянками кон'юнктиви чи втратою епітелію кон'юнктиви або рогівки, що підтверджується забарвленням флуоресцеїном, повинні якомога швидше обстежуватися офтальмологом і не пізніше ніж через 24 години після опіку.

Хімічний ірит підозрюється у пацієнтів з фотофобією (біль у очах під впливом світла), яка розвивається протягом декількох години або днів після хімічного опіку, і діагностується шляхом виявлення спалахів та лейкоцитів в передній камері під час обстеження за допомогою щілинної лампи. Хімічний ірит лікується шляхом закапування циклоплегіка тривалої дії (наприклад, одноразова доза розчину гоматропіну 2% або 5% чи скополаміну 0,25%).

1. 1. Malhotra R, Sheikh I, Dheansa B: The management of eyelid burns. Surv Ophthalmol 54(3):356-371, 2009. doi: 10.1016/j.survophthal.2009.02.009

2. 2. Clare G, Suleman H, Bunce C, Dua H: Amniotic membrane transplantation for acute ocular burns. Cochrane Database Syst Rev 2012(9):CD009379, 2012. doi: 10.1002/14651858.CD009379.pub2. Update in: Cochrane Database Syst Rev 9:CD009379, 2022. doi: 10.1002/14651858.CD009379.pub3

3. 3. Dohlman CH, Cade F, Pfister R: Chemical burns to the eye: paradigm shifts in treatment. Cornea 30(6):613-614, 2011. doi: 10.1097/ICO.0b013e3182012a4f

4. 4. Smith VA, Cook SD: Doxycycline-a role in ocular surface repair. Br J Ophthalmol 88(5):619-625, 2004. doi: 10.1136/bjo.2003.025551

5. 5. Pfister RR, Haddox JL, Yuille-Barr D: The combined effect of citrate/ascorbate treatment in alkali-injured rabbit eyes. Cornea 10(2):100-104, 1991. doi: 10.1097/00003226-199103000-00002.